Профілактика остеохондрозу та оздоровлення хребта

Ця хвороба широко розповсюджена і настільки небезпечна, що входить у п’ятірку тих видів патології, які призводять до втрати працездатності чи інвалідності, її не виявляють лише у грудних дітей. У Росії виявлено 25 млн хворих, а в Україні майже 12 млн. (0,3-0,6% із них стають інвалідами). Остеохондроз (від osteon — кістка, Chondros — хрящ) — захворювання запальної або незапальної етіології хрящової частини кісток, що супроводжується мінералізацією хрящів. Інша назва — дегенеративно-дистрофічний вертеброгенний процес.

Дегенеративним він є тому, що відбувається заміщення функціонально активної тканини на неактивну, тобто відкладаються солі кальцію в хрящах, дисках, м’язах.

Дистрофічним його називають через порушення живлення тканин, які втрачають здатність витримувати навантаження на хребет.

Вертеброгенний (від vertebra — хребець), тобто ураження починається від хребців, але не зупиняється на них, а розповсюджується на суглоби, м’язи, зв’язки, шкіру і навіть внутрішні органи.

Слід зазначити, що остеохондроз значно «помолодшав», зараз зустрічається багато людей молодших 40 років, які хворіють на нього. В основі остеохондрозу лежать зміни в міжхребцевих дисках. При цьому диски деформуються, розшаровуються з наступним залученням до патологічного процесу тіл суміжних хребців, міжхребцевих суглобів і зв’язків.

Перша стадія захворювання — це тріщина фіброзного кільця, яка з’являється внаслідок порушення трофіки диска, сильного його перевантаження. Часто-густо в цю фазу хвороби людина відчуває лише дискомфорт. Інколи фаза триває місяцями в прихованій формі, лише провокуючий фактор (підйом вантажу, незручний рух тощо) викликає прояв хвороби.

Тому для виявлення захворювання слід пройти повне неврологічне, хірургічне і рентгенологічне дослідження.

Друга стадія характеризується подальшим руйнуванням фіброзного кільця, порушенням фіксації хребців між собою, зменшуються міжхребцеві щілини, що призводить до стискання нервів і судин, виникнення болю.

Третя стадія — це розрив фіброзного кільця й утворення міжхребцевої грижі, може розвиватись лордоз (від lordos — вигнутий) — вигін ззаду наперед, кіфоз (від kyphos — згорблений) — вигін спини угору, сколіоз (від scoliosis — викривлений) — вигін хребта ліворуч або праворуч.

Четверта стадія — це болюче ущільнення й зміщення хребців, утворення патологічних кісткових розростань, порушення рухомості хребта, гострий біль при різких рухах. Ця стадія завершується інвалідністю.

За такими стадіями проходить остеохондроз у всіх відділах хребта, але у кожному існують певні особливості перебігу.

Шийний остеохондроз супроводжується болем в ділянці шиї, потилиці, плечей, лопаток, інколи віддає в руку, буває оніміння рук уночі, дратівливість, депресія, реакція на зміну погоди, тиску, біль у ділянці серця, що нагадує стенокардію.

Грудний остеохондроз проявляється болем у ділянці серця, за грудиною, поміж лопатками.

Попереково-крижовий остеохондроз характеризується болем, прострілами в попереку, люмбаго (гострий біль у попереку), онімінням ніг, судорогами в литкових м’язах.

При всіх формах остеохондрозу спостерігається головний біль, озноб або жар, перепади кров’яного тиску, підвищена втомленість.

Радикуліт (від radicula — корінець) — це ураження корінців нервів спинного мозку внаслідок ушкодження міжхребцевих дисків, це один із наслідків остеохондрозу, який спричиняє страждання мільйонам людей. Грудна форма супроводжується міжреберною невралгією.

Інколи разом з остеохондрозом розвивається деформуючий спондильоз (від spondylos — хребець). При цьому переродження міжхребцевого диска починається не з ядра, а з фіброзного кільця, волокна якого збільшуються та виходять за межі хребця, досягаючи передньої подовжньої зв’язки хребта, травмуючи її. Ця зв’язка відшаровується та мінералізується, тобто з неї виникають кісткові утворення. Хвороба розвивається поступово, виникають стійка біль, скутість рухів, поперековий лордоз, а в подальшому повна втрата рухливості хребта.

Біль у попереку може бути викликаний також і остеопорозом хребців, які стають тонкі та руйнуються, особливо при дефіциті в організмі кальцію та міді.

Практика свідчить, що остеохондроз — це захворювання, яке можливо попередити або віддалити на більш старший вік, якщо дотримуватись раціонального рухливого режиму з раннього віку.

Основними стратегічними напрямками оздоровлення хребта є:

  • — спеціальна рухлива активність;
  • — корекція поведінки з урахуванням принципів безпеки щодо хребта;
  • — здоровий спосіб життя.

Спеціальна рухлива активність передбачає кілька видів вправ.

  • 1. Висіння, підтягування, розтягування хребта по вертикальній вісі, які зменшують тиск на хребці, покращується їхнє живлення тощо. Вправи слід виконувати до трьох разів на день, особливо після статичних і компресійних фізичних навантажень.
  • 2. Збільшення силових можливостей м’язів навколо хребта, що підвищує його здатність протистояти механічним впливам зовнішнього середовища і звичних трудових і побутових навантажень. Існують спеціальні вправи для м’язів шиї, грудної клітини й попереку.
  • 3. Зняття напруги з тіла шляхом дихальних (статичних і динамічних) рухів, потягувань, махових рухів. Це забезпечує зняття втоми м’язів, їх розслаблення, зменшення тиску з їхнього боку на нерви та судини. Вправи повинні бути короткотривалими, з інтервалами між ними у 30-40 хв.
  • 4. Підвищення еластичності м’язів, зв’язок, капсул суглобів, що сприяє покращенню їхнього живлення, відновлює рухливість, гнучкість хребта.
  • 5. Мобілізаційні вправи гімнастичного характеру: повороти, нахили, кругові оберти, закручування із метою підтримки необхідного мінімуму рухливості хребта в різних площинах, покращання процесів живлення, запобігання застійним явищам.
  • 6. Зменшення зайвої маси тіла (біг, ходьба, велотренажер тривалістю 25 хв.).
  • 7. Плавання, що поєднує кілька окремих вправ.
  • 8. Корекція поведінки людини, що передбачає створення відповідних положень тіла під час сну, роботи, відпочинку, підняття й переміщення тощо, що не викликають загрози розвитку негативних змін у хребті. Якщо довготривалі статичні положення тіла є необхідними, передбаченими режимом роботи, то через кожні 30-90 хв. необхідно робити паузи з використанням рухливих вправ, елементів психотренінгу.
  • 9. Загартовування організму.
  • 10. Посилення стресостійкості організму.
  • 11. Розвантажувально-дієтична терапія, лікувальне голодування, сауни 1-4 рази на місяць.
  • 12. Пасивне заняття напруги з м’язів та суглобів із використанням різних методів класичного масажу.
  • 13. Мануальна терапія, ефект якої полягає в усуненні рефлекторних наслідків функціональних блоків (через спазм судин, гладеньких м’язів внутрішніх органів, м’язів скелета), больових відчуттів, вегетативних дис-функцій. Протипоказана мануальна терапія при запаленнях, пухлинах або травмах хребта.

источник

Ця хвороба широко розповсюджена і настільки небезпечна, що входить у п’ятірку тих видів патології, які призводять до втрати працездатності чи інвалідності, її не виявляють лише у грудних дітей. У Росії виявлено 25 млн хворих, а в Україні майже 12 млн. (0,3-0,6% із них стають інвалідами). Остеохондроз (від osteon — кістка, Chondros — хрящ) — захворювання запальної або незапальної етіології хрящової частини кісток, що супроводжується мінералізацією хрящів. Інша назва — дегенеративно-дистрофічний вертеброгенний процес.

Дегенеративним він є тому, що відбувається заміщення функціонально активної тканини на неактивну, тобто відкладаються солі кальцію в хрящах, дисках, м’язах.

Дистрофічним його називають через порушення живлення тканин, які втрачають здатність витримувати навантаження на хребет.

Вертеброгенний (від vertebra — хребець), тобто ураження починається від хребців, але не зупиняється на них, а розповсюджується на суглоби, м’язи, зв’язки, шкіру і навіть внутрішні органи.

Слід зазначити, що остеохондроз значно «помолодшав», зараз зустрічається багато людей молодших 40 років, які хворіють на нього. В основі остеохондрозу лежать зміни в міжхребцевих дисках. При цьому диски деформуються, розшаровуються з наступним залученням до патологічного процесу тіл суміжних хребців, міжхребцевих суглобів і зв’язків.

Перша стадія захворювання — це тріщина фіброзного кільця, яка з’являється внаслідок порушення трофіки диска, сильного його перевантаження. Часто-густо в цю фазу хвороби людина відчуває лише дискомфорт. Інколи фаза триває місяцями в прихованій формі, лише провокуючий фактор (підйом вантажу, незручний рух тощо) викликає прояв хвороби.

Тому для виявлення захворювання слід пройти повне неврологічне, хірургічне і рентгенологічне дослідження.

Друга стадія характеризується подальшим руйнуванням фіброзного кільця, порушенням фіксації хребців між собою, зменшуються міжхребцеві щілини, що призводить до стискання нервів і судин, виникнення болю.

Третя стадія — це розрив фіброзного кільця й утворення міжхребцевої грижі, може розвиватись лордоз (від lordos — вигнутий) — вигін ззаду наперед, кіфоз (від kyphos — згорблений) — вигін спини угору, сколіоз (від scoliosis — викривлений) — вигін хребта ліворуч або праворуч.

Четверта стадія — це болюче ущільнення й зміщення хребців, утворення патологічних кісткових розростань, порушення рухомості хребта, гострий біль при різких рухах. Ця стадія завершується інвалідністю.

За такими стадіями проходить остеохондроз у всіх відділах хребта, але у кожному існують певні особливості перебігу.

Шийний остеохондроз супроводжується болем в ділянці шиї, потилиці, плечей, лопаток, інколи віддає в руку, буває оніміння рук уночі, дратівливість, депресія, реакція на зміну погоди, тиску, біль у ділянці серця, що нагадує стенокардію.

Грудний остеохондроз проявляється болем у ділянці серця, за грудиною, поміж лопатками.

Попереково-крижовий остеохондроз характеризується болем, прострілами в попереку, люмбаго (гострий біль у попереку), онімінням ніг, судорогами в литкових м’язах.

При всіх формах остеохондрозу спостерігається головний біль, озноб або жар, перепади кров’яного тиску, підвищена втомленість.

Радикуліт (від radicula — корінець) — це ураження корінців нервів спинного мозку внаслідок ушкодження міжхребцевих дисків, це один із наслідків остеохондрозу, який спричиняє страждання мільйонам людей. Грудна форма супроводжується міжреберною невралгією.

Інколи разом з остеохондрозом розвивається деформуючий спондильоз (від spondylos — хребець). При цьому переродження міжхребцевого диска починається не з ядра, а з фіброзного кільця, волокна якого збільшуються та виходять за межі хребця, досягаючи передньої подовжньої зв’язки хребта, травмуючи її. Ця зв’язка відшаровується та мінералізується, тобто з неї виникають кісткові утворення. Хвороба розвивається поступово, виникають стійка біль, скутість рухів, поперековий лордоз, а в подальшому повна втрата рухливості хребта.

Біль у попереку може бути викликаний також і остеопорозом хребців, які стають тонкі та руйнуються, особливо при дефіциті в організмі кальцію та міді.

Практика свідчить, що остеохондроз — це захворювання, яке можливо попередити або віддалити на більш старший вік, якщо дотримуватись раціонального рухливого режиму з раннього віку.

Основними стратегічними напрямками оздоровлення хребта є:

— спеціальна рухлива активність;

— корекція поведінки з урахуванням принципів безпеки щодо хребта;

Спеціальна рухлива активність передбачає кілька видів вправ.

1. Висіння, підтягування, розтягування хребта по вертикальній вісі, які зменшують тиск на хребці, покращується їхнє живлення тощо. Вправи слід виконувати до трьох разів на день, особливо після статичних і компресійних фізичних навантажень.

2. Збільшення силових можливостей м’язів навколо хребта, що підвищує його здатність протистояти механічним впливам зовнішнього середовища і звичних трудових і побутових навантажень. Існують спеціальні вправи для м’язів шиї, грудної клітини й попереку.

3. Зняття напруги з тіла шляхом дихальних (статичних і динамічних) рухів, потягувань, махових рухів. Це забезпечує зняття втоми м’язів, їх розслаблення, зменшення тиску з їхнього боку на нерви та судини. Вправи повинні бути короткотривалими, з інтервалами між ними у 30-40 хв.

4. Підвищення еластичності м’язів, зв’язок, капсул суглобів, що сприяє покращенню їхнього живлення, відновлює рухливість, гнучкість хребта.

5. Мобілізаційні вправи гімнастичного характеру: повороти, нахили, кругові оберти, закручування із метою підтримки необхідного мінімуму рухливості хребта в різних площинах, покращання процесів живлення, запобігання застійним явищам.

6. Зменшення зайвої маси тіла (біг, ходьба, велотренажер тривалістю 25 хв.).

7. Плавання, що поєднує кілька окремих вправ.

8. Корекція поведінки людини, що передбачає створення відповідних положень тіла під час сну, роботи, відпочинку, підняття й переміщення тощо, що не викликають загрози розвитку негативних змін у хребті. Якщо довготривалі статичні положення тіла є необхідними, передбаченими режимом роботи, то через кожні 30-90 хв. необхідно робити паузи з використанням рухливих вправ, елементів психотренінгу.

9. Загартовування організму.

10. Посилення стресостійкості організму.

Читайте также:  Как разминать шею при остеохондрозе

11. Розвантажувально-дієтична терапія, лікувальне голодування, сауни 1-4 рази на місяць.

12. Пасивне заняття напруги з м’язів та суглобів із використанням різних методів класичного масажу.

13. Мануальна терапія, ефект якої полягає в усуненні рефлекторних наслідків функціональних блоків (через спазм судин, гладеньких м’язів внутрішніх органів, м’язів скелета), больових відчуттів, вегетативних дис-функцій. Протипоказана мануальна терапія при запаленнях, пухлинах або травмах хребта.

источник

Практика свідчить, що остеохондроз — це захворювання, яке можливо попередити або віддалити на більш старший вік, якщо дотримуватись раціонального рухливого режиму з раннього віку.

Основними стратегічними напрямками оздоровлення хребта є:

— спеціальна рухлива активність;

— корекція поведінки з урахуванням принципів безпеки щодо хребта;

Спеціальна рухлива активність передбачає кілька видів вправ.

1. Висіння, підтягування, розтягування хребта по вертикальній вісі, які зменшують тиск на хребці, покращується їхнє живлення тощо. Вправи слід виконувати до трьох разів на день, особливо після статичних і компресійних фізичних навантажень.

2. Збільшення силових можливостей м’язів навколо хребта, що підвищує його здатність протистояти механічним впливам зовнішнього середовища і звичних трудових і побутових навантажень. Існують спеціальні вправи для м’язів шиї, грудної клітини й попереку.

3. Зняття напруги з тіла шляхом дихальних (статичних і динамічних) рухів, потягувань, махових рухів. Це забезпечує зняття втоми м’язів, їх розслаблення, зменшення тиску з їхнього боку на нерви та судини. Вправи повинні бути короткотривалими, з інтервалами між ними у 30-40 хв.

4. Підвищення еластичності м’язів, зв’язок, капсул суглобів, що сприяє покращенню їхнього живлення, відновлює рухливість, гнучкість хребта.

5. Мобілізаційні вправи гімнастичного характеру: повороти, нахили, кругові оберти, закручування із метою підтримки необхідного мінімуму рухливості хребта в різних площинах, покращання процесів живлення, запобігання застійним явищам.

6. Зменшення зайвої маси тіла (біг, ходьба, велотренажер тривалістю 25 хв.).

7. Плавання, що поєднує кілька окремих вправ.

8. Корекція поведінки людини, що передбачає створення відповідних положень тіла під час сну, роботи, відпочинку, підняття й переміщення тощо, що не викликають загрози розвитку негативних змін у хребті. Якщо довготривалі статичні положення тіла є необхідними, передбаченими режимом роботи, то через кожні 30-90 хв. необхідно робити паузи з використанням рухливих вправ, елементів психотренінгу.

9. Загартовування організму.

10. Посилення стресостійкості організму.

11. Розвантажувально-дієтична терапія, лікувальне голодування, сауни 1-4 рази на місяць.

12. Пасивне заняття напруги з м’язів та суглобів із використанням різних методів класичного масажу.

13. Мануальна терапія, ефект якої полягає в усуненні рефлекторних наслідків функціональних блоків (через спазм судин, гладеньких м’язів внутрішніх органів, м’язів скелета), больових відчуттів, вегетативних дис-функцій. Протипоказана мануальна терапія при запаленнях, пухлинах або травмах хребта.

Оздоровчий і профілактичний ефект масової фізичної культури пов’язаний з підвищеною фізичною активністю, посиленням функцій опорно-рухового апарата, активізацією обміну речовин. У результаті недостатньої рухової активності в організмі людини порушуються нервово-рефлекторні зв’язки, закладені природою і закріплені в процесі фізичної праці. Це призводить до розладу регуляції діяльності серцевосудинної та інших систем, порушення обміну речовин, розвитку дегенеративних захворювань

Загальна маса скелетних м’язів у дорослої людини досягає 40% від маси тіла. Усього в організмі людини майже 400 поперечносмугастих м’язів, які скорочуються довільно під впливом імпульсів із центральної нервової системи, а складаються вони із 300 млн м’язових клітин загальною силою понад 30 т.

Залежно від забарвлення, пов’язаного з кількістю міоглобіну у клітинах, розрізняють білі, червоні та проміжні скелетні м’язи.

З функціональної точки зору кожен м’яз складається з окремих моторних одиниць, які бувають за розмірами великі або малі, а за швидкістю скорочення під впливом нервових імпульсів — швидкі або повільні.

Скелетні м’язи забезпечують рухи кісток — важелів, які змінюють положення тіла та його частин у просторі, а також формують стінки ротової, грудної, черевної, тазової порожнин. Вони забезпечують локомоції (від locus — місце, motio — рух) людини, через їхні скорочення проявляється діяльність мозку (І.М. Сєченов).

источник

Зміст

  • 1 Ознаки остеохондрозу
  • 2 затримати хвороба?
  • 3 Профілактика остеохондрозу на робочому місці
  • 4 Гімнастика за столом
    • 4.1 Для гнучкості і розслаблення
    • 4.2 Зміцнення м’язів шиї
  • 5 Гіподинамії – ні!
  • 6 Правильний відпочинок

Наші бабусі і дідусі скаржилися на простріли у спині, біль у шиї. Ми співчували, думаючи, що це плата за вік. Тепер шийний і крижовий остеохондроз, лікування та профілактика інших патологій хребта турбують не лише людей похилого віку. Найгірше те, що раз почавшись, ці хвороби не зцілюються до кінця. Але можна попередити і уповільнити їх розвиток.

Остеохондроз називається дегенеративне зміна хрящової і кісткової тканини хребта. Крім шиї від нього страждають хребці грудного і крижового відділів. На самій ранній стадії, коли ще можна запобігти пошкодження міжхребцевих дисків, хвороба протікає майже безсимптомно. Її помічають випадково, наприклад, роблячи рентген або УЗД при інших захворюваннях. Іноді шийний остеохондроз повідомляє про себе віддаленими ознаками:

  • подушка здається занадто високою або надто низькою;
  • уві сні «відлежується» рука;
  • вранці ниють плечі і шия, увечері – голова без всяких причин;
  • виникає запаморочення після довгої сидячої роботи.

Далі з’являються такі симптоми, як похрускування при поворотах і нахилах, труднощі при рухах головою, напади болю. Це означає, що міжхребетні хрящі втрачають еластичність через нестачу корисних елементів, травм або мікротравм, стоншуються самі, затискають розташовані поруч нерви і судини. Своєчасна профілактика шийного остеохондрозу, вправи для м’язів плечового відділу і шиї допоможуть зменшити біль, поліпшити обмін речовин в хребетному стовпі, не допустити подальшого руйнування хребців.

Існує ряд факторів, які мають до раннього зношування хребта. В першу чергу – силові і статичні навантаження. Вірогідність загострень посилює сколіоз, вроджені аномалії, слабка мускулатура. У жінок передумовами до остеохондрозу служить вагітність при слабкому м’язовому каркасі. Тому заходи попередження початку або рецидивів захворювання полягають у наступному:

  • правильно організувати робоче місце;
  • зберігати поставу і не навантажувати хребет;
  • забезпечити анатомічність ліжку;
  • робити розминку протягом дня;
  • зміцнювати м’язи шиї і спини фізичними вправами.

Читайте також: Чому з’являються родимки на тілі

Широко розрекламовані хондопротекторы у профілактиці остеохондрозу марні – занадто слабо вони проникають в тканини хребта. Методи медикаментозного лікування зводяться до купіруванню больового синдрому, прийому вітамінів, зміцнюють нервову тканину. Основними способами терапії залишаються фізіопроцедури, лікувальна гімнастика, масаж і самомасаж, голкорефлексотерапія.

Існують певні вимоги до робочого місця, із зазначенням кутів нахилу рук, ніг, висоти столу і іншими подробицями. Такі рекомендації націлені на зменшення навантаження на спину, виступають як профілактика остеохондрозу шийного відділу хребта та інших областей. Виключивши точні цифри, вони приймають вид корисних порад:

  • Тримайте спину прямо, але розслаблено. Це можливо, якщо відкинутися на спинку крісла з опорою для попереку і лопаток.
  • Бережіть себе від сколіозу, не спирайтеся на один лікоть, не закидайте ногу на ногу.
  • При стоячій роботі міняйте опорну ногу. Сидячи за столом, упирайтеся в підлогу обома ногами, витримуючи прямий кут в колінах.
  • Багато пересуваєтеся на автомобілі? Озаботьтесь придбанням зручного підголівника та подушечки під пояс.
  • Як можна менше нахиляйтеся з тяжкістю в руках, не піднімайте їх на прямих ногах тільки за рахунок хребта.
  • Робіть перерви, щоб розім’ятися, виконувати прості вправи для шиї.

Звичайно, в офісі не завжди зручно виконувати нахили і активно розмахувати руками. Тим не менш, невелика зарядка для шиї не приверне уваги. Які ж заходи проти остеохондрозу доступні за столом?

Читайте також: Причини оніміння пальців рук. Що робити якщо німіють пальці

Виконайте вправи для профілактики остеохондрозу шийного відділу, показані на малюнку.

Нескладні вправи знімуть напруженість м’язів, поліпшать доступ кисню до мозку, поживних речовин до хрящам і міжхребетним дисків. Бажано виконувати їх хоча б 2-3 рази за робочий день.

Недолік руху – бич нашого часу. Зайва вага при слабкому м’язовому каркасі збільшує ймовірність захворювання спини і шиї, адже все навантаження падає на хребет. Тому профілактика і лікування остеохондрозу шийного відділу обов’язково включають лікувальну гімнастику.

Різкі силові вправи при хворій спині протипоказані. Зате йога, каланетика, плавання відмінно піднімають тонус м’язів, відновлюють їх гнучкість і силу. Якщо ж немає часу часто відвідувати заняття, то допоможе щоденний 15-хвилинну комплекс вправ для шийно-плечового та попереково-крижового відділу спини. Сюди обов’язково включають підйом верхньої частини тулуба з положення лежачи на спині та на животі, бічні скручування, прогинання попереку, віджимання.

Від нашої ліжка залежить не тільки якість сну. Незручна постіль змушує приймати положення, що шкодять поставі і призводять до остеохондрозу. Ортопедичну подушку підбирають залежно від звички спати на боку або на спині. А от сон на животі збільшує ризик захворювання шиї.

Читайте також: Апатія – що робити і як боротися. Як позбутися апатії і спіймати птаха щастя

Хоча м’які перини шкідливі для всіх, але і жорстке ложе добре лише для молодого організму. З вибору підходящого за вагою та віком матраца починається профілактика остеохондрозу поперекового відділу хребта. Продумані ергономічні конструкції забезпечать рівномірну підтримку спини, допоможе м’язам розслабитися, позбавить їх від звичних спазмів.

З поганих звичок слід зазначити читання, перегляд фільмів або роботу за ноутбуком лежачи на животі. Крім шкоди для очей, тривалий упор на лікті викликає напруженість в плечах і шиї.

Вибираючи методику оздоровлення спини при остеохондрозі, починайте збільшувати навантаження поступово.

Вивчіть техніку самомасажу і зняття напруги при шийному остеохондрозі

источник

На замітку здоровим людям та хворим на остеохондроз хребта.

Якщо захворів – спочатку зверни увагу на хребет (Гіппократ)

Термін остеохондроз в наш час активного обміну інформацією у всіх на слуху. Якщо провести конкурс на наймасовіше захворювання, то остеохондроз впевнено можна висувати на переможця. Це справжній «біч» сучасної цивілізації. Однак незважаючи на те, що існує багато різноманітної медичної та науково-популярної літератури, даних в Інтернеті, часто ведуться передачі по радіо та телебаченню, які присвячені прямо чи опосередковано остеохондрозу хребта, часто хворі на остеохондроз, а тим більше здорові мають неправильне уявлення про його суть, про методи його лікування. В цій статті я зможу лише тезисно розповісти найбільш актуальні моменти, які можуть зацікавити читачів.

За даними різних авторів остеохондроз є одним з найпоширеніших захворювань людей. Перші прояви остеохондрозу при інструментальних дослідженнях хребта (рентгенографії, магніто-резонансній томографії (МРТ), компютерній томографії (КТ), ультразвуковому дослідженні міжхребцевих дисків (УЗД)) вже визначають у віці 12-18 років. Частіше остеохондроз та його прояви діагностуються у віці 30-45 років, тобто в період найбільш активної трудової діяльності, що має велике соціально-економічне значення. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) больовий синдром, який пов’язаний з остеохондрозом є другою за частотою причиною звернень пацієнтів до лікарів після гострих респіраторних захворювань. Біль в спині хронічного характеру, пов’язаний з остеохондрозом страждає близько 30% дорослого населення.

Що ж таке остеохондроз? Наскільки актуальне це захворювання? Хто частіше страждає на остеохондроз? Як проявляється остеохондроз? Як його правильно лікувати та чи можливо уникнути розвитку остеохондрозу? На ці та деякі інші запитання я сподіваюсь дати зрозумілі та по-можливості вичерпні відповіді.

Щоб збагнути суть остеохондрозу необхідно в загальних рисах згадати будову хребта. Хребет образно ще називають «древом життя», він є центром анатомічної будови організму та органічно з’єднує всі складові організму. В нормі хребет функціонує як гармонійне ціле, рухається-звучить як чудовий налагоджений музичний інструмент. Хребет складається із 7 шийних, 12 грудних та 5 поперекових хребців, а також крижа та куприка як окремих кісток. Хребці з’єднані між собою міжхребцевими дисками, міжхребцевими суглобами, зв’язками та укріплюються м’язами, які проходять вздовж хребта. З’єднані між собою хребці утворюють в середині канал, який містить спинний мозок. Від спинного мозку відходять між хребцями нерви, які іннервують м’язи, внутрішні органи.

Читайте также:  Остеохондроз шеи и грыжа позвоночника шеи

Міжхребцеві диски є амортизаторами навантажень на хребет, щільне кільце навколо диску не дає йому розплющитись від тиску. Найбільші навантаження припадають на нижньопоперекові диски та хребці, які й найбільше вражаються при остеохондрозі. Цікаво, що межа міцності до навантажень шийного відділу хребта складає в середньому 113 кг, грудного – 210 кг, поперекового – 400 кг у дорослої людини.

Коли спина пряма, хребці розташовуються паралельно з рівномірним на них навантаженням. Навантаження збільшується багаторазово при підйомі вантажів, стрибках, постійно перевантажується хребет при збільшеній вазі тіла та сидінні. Та найчастіше міжхребцеві диски травмуються при збільшенні на них навантаження та одночасному згинанні хребта, коли тиск на диски розподіляється нерівномірно і збільшується більш ніж 10 разів в місцях найбільшого стиснення!

Відступаючи від медичних термінів та пояснень можна сказати, що суть остеохондрозу полягає у первинному зношуванні та руйнуванні міжхребцевих дисків, а в подальшому – до змін в структурі всього хребта. Коли міжхребцеві диски втрачають еластичність, зменшуються у товщині, центральна, більш еластична тканина хряща при перевантаженнях починає вибухати в якусь сторону. Так утворюються грижі дисків, які виходять за межі кільця навколо міжхребцевого диску, здавлюють оточуючі тканини, втому числі спинномозкові нерви. Таке руйнування хряща із зменшенням його товщини призводить до збільшення навантаження на міжхребцеві суглоби хребта, кісткову тканину хребців та зв’язки. В результаті цього, як компенсаторна реакція утворюються крайові розростання по краю тіл хребців та в міжхребцевих суглобах і таким чином збільшується площа опору хребців. Такі кісткові розростання в хребцях називаються остеофітами. Вони також здавлюють та подразнюють оточуючі тканини. Виникають також склеротичні утворення в зв’язках, їх потовщення та зниження еластичності.

Таким чином остеохондроз – це не «відкладення солей», а руйнування хрящової тканини з наступними кістковими розростаннями в хребцях та змінами в оточуючих тканинах. В більш пізніх стадіях остеохондрозу (а в залежності від вираженості змін у хребті умовно виділяють 4 стадії остеохондрозу) в результаті перенапруги зв’язок в них можуть також утворюватися звапнення, виникають деформації хребта із втратою його рухливості, вражаються нерви, спинний та навіть головний мозок. Все це призводить до численних страждань та часом й інвалідності.

Причини розвитку остеохондрозу. Причини розвитку остеохондрозу точно невідомі. Часто остеохондроз, як і атеросклероз судин відносять до універсальних механізмів старіння організму. Початкові зміни в міжхребцевих дисках, характерні для остеохондрозу, з’являються вже в дитинстві. Багато медичних досліджень показують суттєве «помолодшання» остеохондрозу. Доведено, що розвиток остеохондрозу прискорюється при фізичних перенавантаженнях, неправильному підйомі вантажів, стрибках з великої висоти, чи навпаки тривалому зниженні рухливості та знаходженні у вимушених позах, тривалому сидінні, переохолодженні організму. Немаловажне значення мають і травми хребта, перенесені інфекційні процеси. Прискорюють розвиток остеохондрозу також викривлення хребта, які відмічаються майже у 80% школярів старших класів. Крім того, певне значення мають і конституціональні особливості людей в розвитку остеохондрозу. У осіб з астенічною конституцією (високих та худорлявих) існує вроджена слабкість сполучних тканих (в тому числі зв’язок, фасцій хребта), а у людей з гіперстенічною конституцією схильність до надлишкової ваги та додаткове постійне навантаження на хребці створюють передумови для прогресування остеохондрозу.

Симптоми остеохондрозу. Основним та найчастішим проявом остеохондрозу є біль в поперековому, шийному чи грудному відділах хребта. Це своєрідний сигнал «SOS» для організму. Біль виникає в результаті порушення механічного балансу між кістковими та сполучними структурами хребта, розвитку запалення. Біль буває місцевим та радикулярним (всім знайомий вираз «схватив радикуліт»). Місцевий біль пов’язаний із змінами в суглобах хребта, дисках, зв’язках і підвищенням напруги м’язів, а радикулярний – із негативним впливом (здавленням) на спинномозкові нерви гриж міжхребцевих дисків, кісткових розростань хребців та реактивних запальних процесів в результаті подразнення оточуючих тканин грижами дисків, кістковими розростаннями та стимуляцією аутоімунних процесів. Інтенсивність болю, а отже і працездатність не залежить від вказаних видів болю, проте при радикуліті біль може поширюватись по ходу кінцівок, призводити до слабкості м’язів, порушення чутливості шкіри, діяльності внутрішніх органів (серця, печінки та жовчного міхура, органів сечостатевої сфери, мозкового кровообігу тощо), що має більш виражені негативні наслідки для організму. При остеохондрозі також порушується руховий стереотип, часто людина знаходитьс у вимушених положеннях тіла, постава стає викривленою, змінюється ходьба, вона рухається більш обережно. Часто остеохондрозу супутні емоційна нестійкість, пригнічений настрій із-за обмеження звичного способу життя.

Діагностика остеохондрозу. Проте ніколи не займайтесь самолікуванням, якщо виник біль в спині. Біль в ділянці хребта може визиватись іншими, в тому числі небезпечними для життя захворюваннями. Тому, перш ніж лікувати остеохондроз пацієнт потребує якісного обстеження. Тільки лікар може призначити за необхідністю те чи інше обстеження та встановити точний діагноз.

Лікування остеохондрозу. В переважної більшості людей спостерігається легка форма остеохондрозу хребта з невираженими скаргами на біль, дискомфорт, важкість в хребті, тому багато з них не звертається за медичною допомогою. Існують неправильні психологічні установки на хворобу: «лікування все одно не вилікує остеохондроз, чого даремно до лікарів ходити», «скоро саме пройде», «це не є страшним захворюванням». Але більшість таких хворих все ж приходять до лікаря, але на жаль вже в більш запущеній стадії захворювання, де лікування вже дійсно стає менш ефективним. На мою думку, всім необхідно знати, до яких негативних наслідків може призвести остеохондроз, тільки в цьому випадку людина буде активно займатись лікуванням та в першу чергу профілактикою остеохондрозу.

Що стосується лікування остеохондрозу, то ще в ІІІ столітті до нашої ери видатний грецький лікар, «батько» медицини Гіппократ відводив надзвичайно велике значення лікуванню змін хребта. Він писав: «Якщо захворів – спочатку зверни увагу на хребет». Вже з того часу для лікування змін в хребті застосовувались гімнастика, масаж, витяжіння хребта, сонячні та сольові ванни, мазі на основі різноманітних трав.

Сучасне лікування остеохондрозу та його клінічних проявів проводиться комплексно із застосуванням відповідного рухового режиму, медикаментозного лікування, фізичних методів лікування та за необхідності хірургічного лікування. Лікування може проводитись амбулаторно, в домашніх умовах, на денному стаціонарі, стаціонарно та в санаторно-курортних умовах. Місце лікування, оптимальний комплекс лікувальних заходів, тривалість лікування визначає лікар, що залежить від багатьох факторів (виразності болю та наявності інших скарг, характеру змін в хребті та нервах, тощо).

Хірургічне лікування – це завжди лікування відчаю, коли терапевтичні методи не допомагають, є великі грижі дисків та інші виражені структурні зміни хребта. На щастя кількість таких пацієнтів відносно невелика. Проте проведені за показами мікрохірургічні операції повертають втрачену працездатність, зменшуються чи зникають на довгі роки клінічні прояви захворювання. З іншої сторони, щоб уникнути хірургічного втручання, уникнути розвитку запущених форм захворювання потрібно проводити своєчасне лікування та правильну профілактику остеохондрозу.

Медикаментозне лікування дає змогу якнайшвидше зняти біль, який буває нестерпним, знижує працездатність. Медикаментозне лікування також має на меті покращити функціонування нервів при радикуліті, запобігти розвитку важких ускладнень у вигляді ураження м’язів із зменшенням їх сили чи повної втрати їх функції, покращити стан хрящів (міжхребцевих дисків та суглобів).

Однак найкращі результати можна отримати лише при застосуванні фізичних методів лікування. Фізичні методи впливу (магнітотерапія, лазеротерапія, електролікування, теплолікування, водолікування, масаж, рефлексотерапія, лікувальна фізична культура) є важливою складовою лікування та медичної реабілітації хворих на остеохондроз. Вони дають змогу ефективно знімати біль та інші негативні прояви остеохондрозу, зменшують тривалість прийому фармакопрепаратів та строки лікування остеохондрозу, безпечні при правильному застосуванні. Після комплексного лікування фізичними методами відмічається більш тривалий період відсутності скарг, пов’язаних із остеохондрозом. Таким чином, покращується якість життя хворих на тривалий період. Якщо узагальнювати кінцеві механізми позитивної дії різних фізичних методів впливу при остеохондрозі, то вони здатні ефективно усувати важкість, біль в хребті та інші негативні прояви остеохондрозу, в тому числі психоемоційні порушення, відновлювати порушену функцію нервової тканини, покращувати процеси живлення структур хребта, в першу чергу хрящової тканини із затримкою подальшого прогресування остеохондрозу, укріплювати суглоби, зв’язки та м’язи хребта, відновлювати рухливість хребта та фізіологічні стереотипи руху, покращувати витривалість та працездатність організму.

Основою фізичних методів лікування остеохондрозу була та залишається лікувальна фізкультура. Видатний перський лікар середньовіччя Авіценна писав, що якщо займатися фізичними вправами і дотримуватись інших умов здорового способу життя при різних захворюваннях, то відпадає і необхідність у прийомі ліків. Для найкращого ефекту фахівець з лікувальної фізкультури індивідуально підбирає комплекс фізичних вправ та навчає правильному їх виконанню. В деяких випадках показані для тимчасового використання фіксуючі пристосування (лікувальні пояси, корсети, коміри).

В санаторії «Ворзель» СБУ всі пацієнти отримують кваліфіковану медичну допомогу при остеохондрозі згідно сучасних медичних стандартів. В санаторії на високому професійному рівні із застосуванням сучасної апаратури та методик лікування призначається і виконується весь спектр фізичних методів лікування, вони є доступними для пацієнтів. А фізичні методи лікування у всьому світі відносять до найбільш дороговартісних, престижних та ефективних методів лікування.

В санаторії є в наявності та використовується весь спектр вищезазначених фізичних методів лікування остеохондрозу. Крім того, в санаторії в комплексному лікуванні остеохондрозу застосовується біорезонансна терапія. Застосування біорезонансної діагностики дає можливість уточнювати характер функціональних змін в хребті, а біорезонансна терапія допомагає в лікуванні болю, відновленні структурних компонентів хряща, що надзвичайно важливо для лікування, а особливо – профілактики остеохондрозу.

В санаторії впроваджено інноваційний та ефективний метод рефлексотерапії при лікуванні остеохондрозу – ін’єкційну карбокситерапію (дозоване підшкірне введення вуглекислого газу вздовж хребта). Ця сучасна методика дає можливість зменшити біль в ділянці хребта, пов’язану з остеохондрозом, покращити трофічні процеси в структурах хребта, відновити ушкоджені нерви.

Згідно сучасних досліджень витяжіння (тракції) хребта, маніпуляції при мануальній терапії при остеохондрозі можуть сприяти збільшенню розмірів наявних гриж міжхребцевих дисків та появі нових гриж, мікронадривів зв’язок, мікротравматизації дуговідростчатих суглобів (іноді з крорововиливами в тканини чи капсули суглобів), а отже подальшому прогресуванню остеохондрозу (такі підтвердження з’явились при застосування сучасних методів візуалізації змін в хребті методами магніторезонансної томографії та комп’ютерної томографії відділів хребта). Тому витяжіння хребта та мануальна терапія в нашому санаторії не застосовуються. Проте санаторій застосовує щадні методики фізіологічної дії на хребет та зняття функціональних блоків при остеохондрозі (плавання в басейні, заняття на орбітреку, лікувальні фізичні вправи, лікувальний масаж, застосування дошки Євмінова, тренажера «Правило»).

Профілактика остеохондрозу. Абсолютно ефективних методів профілактики остеохондрозу не існує, проте вже саме лікування та проведення реабілітаційно-відновлювальних заходів при остеохондрозі є досить ефективним для попередження загострень цього захворювання. Крім того, застосування навіть простих та доступних профілактичних заходів ефективно стримує розвиток остеохондрозу у здорових, а при діагностованому остеохондрозі запобігає появі перших його проявів, зменшує частоту та вираженість клінічних проявів остеохондрозу.

Ось основні правила профілактики остеохондрозу та його клінічних проявів, які може і повинен дотримуватись кожен: додержуватись щоденної спеціальної рухової активності для хребта (обов’язково виконувати ранкову гімнастику протягом 10-15 хвилин та фізичні вправи декілька разів на добу по 5-10 хвилин, особливо при тривалому сидінні чи іншому вимушеному положенні тіла – виконувати плавні нахили голови та тулуба в різні сторони, кругові рухи головою, тулубом та тазом, повороти тулуба, голови, потягування тіла, вправи не повинні викликати болю в хребті); підтримувати правильну поставу (завжди тримати спину випрямленою, голову не згинати, плечі мають бути розправленими при стоянні, ходьбі та сидінні, в тому числі за кермом автомобіля, спати краще на жорсткому чи ортопедичному матраці); дотримуватись правил роботи з вантажами (при підйомі вантажу слід сісти навпочіпки та не згибаючи хребет, взяти вантаж і підняти за рахунок випрямлення ніг, переносити вантажі краще за спиною в рюкзаку, при цьому підйом вантажу на плечі та спуск з плечей необхідно проводити зі сторонньою допомогою чи з підвищення, габаритні вантажі переносити на широких пасах на плечах, при переносі в руках розподіляти навантаження рівномірно на обидві руки, хребет завжди мусить бути випрямлений); не допускати тривалих переохолоджень організму (в першу чергу одягатись відповідно сезону, температури повітря та погодних умов); загартовувати організм (найбільш доступним заходом є обтирання тулуба щоранку змоченого водою кімнатної температури рушником протягом 3-5 хвилин з наступним розтиранням сухим рушником).

Читайте также:  Сосуды на шее при остеохондрозе

Надзвичайно ефективним та доступним методом профілактики вражається щоденна ходьба сумарно протягом 2 годин на добу (відстань 8-10 км на добу). Доказується, що через 15-20 хвилин спокійної ходьби прогулочним шагом створюються найкращі умови для харчування міжхребцевих дисків (міжхребцеві диски не мають судин і харчуються за рахунок поживних речових синовіальної рідини, яка оточує хрящову тканину).

І основне – для ефективної профілактики остеохондрозу займатись профілактикою остеохондрозу не рано та не пізно з будь-якого віку, щоденно слідуючи вищевказаним простим рекомендаціям. Якщо ви не виконували якийсь із вищезазначених профілактичних заходів – почніть слідувати йому вже сьогодні!

Крім того, багатьма дослідниками вважається ефективним заходом профілактики при остеохондрозі проведення реабілітаційних заходів на етапах відновлювального лікування в лікарнях чи санаторно-курортних умовах, в тому числі із застосуванням лікувальних ванн (йодобромних, бішофітових, з морською сіллю, ароматичних, радонових), лікувальної грязі, теплових процедур. Однією з найоптимальніших форм лікувальної фізкультури при остеохондрозі є плавання при температурі води в басейні 27-28 0 С. Зменшенню підвищеної маси тіла, крім лікувальної фізкультури сприяє відповідна дієта, регулярне відвідування сауни (1-4 рази на місяць при відсутності протипоказів).

Ефективною методикою профілактики при остеохондрозі також є періодичне застосування нашкірно вздовж хребта голчастих аплікаторів Ляпко. Рекомендується проводити всім хворим на остеохондроз з профілактичною метою декілька разів на рік курси масажу, магнітотерапії. Не потрібно забувати і про такі аспекти здорового способу життя, які основані на принципах духовності, моральності, доброзичливості та допомагають зберігати людині не тільки здоров’я, але й роблять її щасливою і радісною.

В Санаторії «Ворзель» СБУ використовується широкий спектр лікувальних можливостей – від специфічних методик лікувальної фізкультури, плавання до лікувального масажу та апаратної фізіотерапії. Це дає нашим пацієнтам профілактику прогресування остеохондрозу та покращує якість їх життя. Хребет людини дійсно є «ключем здоров’я», навчившись дбати про нього можна уникнути багатьох проблем зі здоров’ям та досягти довголіття. Звертайтесь до медичних працівників нашого санаторію, які кваліфіковано допоможуть Вам у цьому.

  1. Остеохондроз поперекового відділу хребта, ускладнений грижами дисків: Підручник / Мачерет Є.Л., Довгий І.Л., Коркушко О.О. Том 1. – К., 2006. – 256 с.
  2. Остеохондроз поперекового відділу хребта, ускладнений грижами дисків: Підручник / Мачерет Є.Л., Довгий І.Л., Коркушко О.О. Том 2. – К., 2006. – 480 с.
  3. Данилов И.М. Остеохондроз для профессионального пациента. – К.: Аллатра, 2013. – 416 с.: ил.

источник

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

РЕФЕРАТ
На тему: Остеохондроз і його профілактика
Виконав:
студент 1 курсу гр. РК-051,
Пшеничних М. В.
Перевірила:
Воронеж 2006

Зміст
«1-3» 1. Вступ
2. Остеохондроз і причини його виникнення
3. Види остеохондрозу
Остеохондроз шийного відділу хребта.
Остеохондроз грудного відділу хребта.
Остеохондроз поперекового відділу хребта.
4. Профілактика
Профілактика остеохондрозу шийного відділу хребта:
Профілактика остеохондрозу грудного відділу хребта.
Профілактика остеохондрозу поперекового відділу
Масаж
Шіацу
5. Ортопедичний режим
Як правильно сидіти
Як правильно стояти:
Як правильно лежати:
Як правильно піднімати і переміщати тяжкості:
6. Форми занять фізкультурою
7. Висновок
8. Література

Вступ
Охорона власного здоров’я — це безпосередній обов’язок кожного, він не має права перекладати її на оточуючих. Адже нерідко буває і так, що людина неправильним способом життя, шкідливими звичками, гіподинамією, переїданням уже до 20-30 років доводить себе до катастрофічного стану і лише тоді згадує про медицину.
Якою б досконалою не була медицина, вона не може позбавити кожного від усіх хвороб. Людина — сама творець свого здоров’я, за яке треба боротися. З раннього віку необхідно вести активний спосіб життя, загартовуватися, займатися фізкультурою і спортом, дотримуватися правил особистої гігієни, — словом, домагатися розумними шляхами справжньої гармонії здоров’я.
Здоров’я — це перша і найважливіша потреба людини, яка визначає здатність його до праці і забезпечує гармонійний розвиток особистості. Воно є найважливішою передумовою до пізнання навколишнього світу, до самоствердження і щастя людини. Активна довге життя — це важлива складова людського фактора.
За визначенням Всесвітньої організації охорони здоров’я «здоров’я — це стан фізичного, духовного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і фізичних дефектів».
Здоровий спосіб життя, що ж ми вкладаємо в це визначення. Перш за все, це спосіб життя, заснований на принципах моральності, раціонально організований, активний, трудовий, що гартує і, в той же час, що захищає від несприятливих впливів навколишнього середовища. Такий спосіб життя дозволяє до глибокої старості зберігати моральне, психічне і фізичне здоров’я.
Взагалі, можна говорити про три основних види здоров’я: про здоров’я фізичне, психічному і моральному (соціальному):
Фізичне здоров’я — це природний стан організму, обумовлене нормальним функціонуванням усіх його органів і систем. Якщо добре працюють всі органи і системи, то і весь організм людини (система саморегулююча) правильно функціонує і розвивається.
Психічне здоров’я залежить від стану головного мозку, воно характеризується рівнем і якістю мислення, розвитком уваги і пам’яті, ступенем емоційної стійкості, розвитком вольових якостей.
Моральне здоров’я визначається тими моральними принципами, які є основою соціального життя людини, тобто життя в певному людському суспільстві. Відмінними ознаками морального здоров’я людини є, насамперед, свідоме ставлення до праці, активне неприйняття вдач і звичок, що суперечать нормального способу життя.
Здоровий і духовно розвинена людина щаслива — він відмінно себе почуває, отримує задоволення від своєї роботи, прагне самовдосконалення, досягаючи нев’янучої молодості духу і внутрішньої краси.

За локалізацією розрізняють шийний, грудний, поперековий, крижовий і розповсюджений остеохондроз. Найчастіше діагностується поперековий остеохондроз (понад 50% випадків), шийний (більше 25%) і поширений (близько 12%).

Людям, страждаючим остеохондрозом хребта, можна рекомендувати такі форми занять фізкультурою:
1. ранкова гігієнічна гімнастика;
2. фізкультурна пауза в процесі праці;
3. лікувальна гімнастика;
4. плавання;
5. витягування хребта;
6. заняття фізичною культурою за обраною програмою;
7. самомасаж.
Ранкову гігієнічну гімнастику краще почати з самомасажу попереку та спини, а потім виконати вправи для м’язів рук, пояси верхніх кінцівок і тулуба, махові рухи ногами, вправи в змішаному або чистому висі, а також дихальні вправи. Закінчити ранкову гімнастику бажано водної процедури, після якої необхідно насухо витерти тіло і сильно розтерти рушником поперек і спину. Не рекомендується виконувати стрибки, підскоки і біг, що створюють велике навантаження на міжхребцеві диски. Докладніше зупинюся на деяких вправах рекомендуються при остеохондрозі:
Початкове положення (І.П.) — сидячи на стільці або на табуреті, руки опущені уздовж тулуба, ноги зігнуті в колінних і тазостегнових суглобах.
· Вправа 1
І.П.; кругові рухи надплечья вперед і назад. Повторити 4-6 разів у кожному напрямку, темп середній.
· Вправа 2
І.П.; підняти руки через сторони вгору над головою і з’єднати кисті рук тильними поверхнями — вдих, опустити — видих. Повторити 3 рази, темп повільний.
· Вправа 3
І.П.; кисті рук до плечей; підняти лікті, потім опустити їх. Повторити 6 разів, темп середній. Дихання вільне.
· Вправа 4
І.П.; нахилити голову вперед, намагаючись торкнутися підборіддям грудей, і максимально відкинути голову назад. Повторити 2-6 разів, темп повільний. Дихання вільне. Цю вправу треба виконувати з особливою обережністю.
Фізкультурна пауза проводиться протягом 5 — 6 хвилин. Для тих, хто працює в положенні сидячи з опущеною головою, рекомендується комплекс, що складається з 8 — 9 вправ, виконуваних у вихідному положенні — стоячи, в середньому темпі і з середньою амплітудою. Тим, хто працює в положенні стоячи, рекомендується виконувати 7 — 9 вправ в положенні сидячи з дещо підтягнутими ногами з невеликим напругою, в середньому темпі і з обмеженою амплітудою. Після вправ слід активно промассировать поперек і спину протягом 1 — 3 хвилин, а потім розслабити м’язи ніг.
Лікувальна гімнастика показана, перш за все, тим, хто страждає частими загостреннями остеохондрозу у вигляді радикуліту. У комплекс включаються загальнорозвиваючі спеціальні та дихальні вправи, а також вправи на розслаблення м’язів і самомасаж. Займатися рекомендується щодня, краще вранці. Більшість вправ виконувати в і.п. — Лежачи або в упорі стоячи на колінах, тому що при цьому знімається осьова навантаження з хребта і певною мірою розслабляються м’язи, що утримують його у вертикальному положенні.
Плавання. Найбільш ефективно плавання на спині. Плавати рекомендується 2 — 3 рази на тиждень по 1 — 1.5 години. В осінньо-зимовий період плавати краще в закритому басейні, щоб уникнути охолоджень, які вкрай небажані для хворих на остеохондроз.
Витягування хребта. Для цього можна використовувати такі прості прийоми:
1. Лежачи на животі (або на спині), руки вгорі. Сильно потягнутися руками вгору, потім розслабитися. Повторити 7 — 8 разів. Спину не прогинати, ноги від підлоги не відривати.
2. Чистий вис, при якому немає опори. При цьому можна виконувати вправи: «маятник», згинання та розгинання ніг, прогинання тулуба.
3. Стоячи між столом і стільцем: спертися однією рукою на стіл, інший на спинку стільця і ​​зігнути ноги.
У заняття фізкультурою за обраною програмою можна включати біг, гімнастику, ігри тощо. Основна частина занять зазвичай повністю присвячується ритмічної гімнастики, легкої атлетики, плавання, катання на лижах і так далі. Тривалість — 20 — 30 хвилин і більше.
Самомасаж — ефективний засіб профілактики розвитку і загострення остеохондрозу, спрямоване на поліпшення обмінних процесів у м’язах, зв’язках, і міжхребцевих дисках, зняття м’язового напруження і зменшення болю. Тривалість сеансу 10 — 15 хвилин.

Заняття фізичною культурою повинні бути систематичними і регулярними. Тільки в цьому випадку можна розраховувати на максимальний позитивний ефект. При цьому необхідно враховувати свої можливості, стан. Перед тим як виконувати ті чи інші вправи, проконсультуйтеся у свого лікаря, він підкаже вам, на що звернути увагу, а чого краще не робити взагалі. Крім фізичних вправ необхідно дотримуватися ортопедичний режим, стежити за своїм харчуванням адже все це невід’ємні частини здорового способу життя. Треба пам’ятати про те, що ви не можете постійно перебувати під наглядом лікаря і тому потрібно навчитися самому контролювати себе: стежити за поставою, за положенням тіла при роботі.

Література
1. Ю. І. Курпан, Є. А. Таламбум, Л. Л. Сілін «Руху проти остеохондрозу хребта» — М.: Фізкультура і спорт, 1987.
2. А. Н. Транквілітаті «Якщо у вас болить спина» — М.: Радянський спорт, 1989
3. Н. А. Касьян «Біль у спині» М.: Фізкультура і спорт, 1991.
4. А. Я. Тихонова, Н. Е. Воробйова «Вибираємо здоров’я» — Новосибірськ: Новосибірське книжкове видавництво, 1989

источник